Театр Івана Франка – один із найстаріших і найвідоміших драматичних театрів України, розташований у самому центрі Києва на площі Івана Франка. Його історія почалася 28 січня 1920 року, причому зовсім не в столиці, а у Вінниці. За понад століття на франківській сцені працювали Амвросій Бучма, Гнат Юра, Богдан Ступка та десятки інших акторів, які стали частиною історії українського театру.
У 2026 році театр Івана Франка залишається не лише історичною інституцією. У його афіші поруч існують Нечуй-Левицький, Франко, Коцюбинський, Мольєр, Шекспір, Ремарк і сучасна українська драматургія. Окремі постановки перетворюються на культурні події, а «Конотопська відьма» Івана Уривського стала одним із найпомітніших українських театральних феноменів останніх років.
Розповідаємо, як з'явився театр Івана Франка, чому він спочатку мандрував Україною, які актори створювали його славу, хто грає тут зараз та з яких вистав можна почати знайомство з франківською сценою.
Театр Івана Франка – головне за хвилину
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка працює в Києві за адресою площа Івана Франка, 3. Театр заснували 1920 року у Вінниці, а одним із його засновників і першим багаторічним керівником був Гнат Юра.
Сьогодні театр має великий репертуар, у якому українська класика поєднується зі світовою драматургією та сучасними постановками. Серед акторів театру – Наталія Сумська, Богдан Бенюк, Остап Ступка, Олексій Богданович, Євген Нищук, Христина Корчинська та представники молодшого покоління трупи. Генеральним директором-художнім керівником театру є Євген Нищук.
| Факт | Інформація |
|---|---|
| Повна назва | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка |
| Рік заснування | 1920 |
| Дата першої вистави | 28 січня 1920 року |
| Місто заснування | Вінниця |
| Одна з ключових постатей-засновників | Гнат Юра |
| Перша вистава | «Гріх» Володимира Винниченка |
| Розташування сьогодні | Київ, площа Івана Франка, 3 |
| Художній керівник | Євген Нищук |
| Один із найвідоміших керівників театру | Богдан Ступка |
| Відомі сучасні постановки | «Конотопська відьма», «Кайдашева сім'я», «Украдене щастя», «Візит», «Три товариші» |
За сухими датами приховується значно цікавіша історія. Театр Франка народився фактично як молодий експериментальний колектив у надзвичайно складний для України період і лише згодом отримав київську сцену, з якою його сьогодні асоціюють.
Історія театру Івана Франка почалася не в Києві
Театр Івана Франка заснували у Вінниці 1920 року. Основу нової трупи склали актори Молодого театру на чолі з Гнатом Юрою та митці Нового Львівського театру, серед яких був Амвросій Бучма. Новостворений колектив отримав назву Новий драматичний театр імені Івана Франка.
Засновники були напрочуд молодими. Гнату Юрі на той момент було 32 роки, Амвросію Бучмі – 29, Олексію Ватулі – також 29, а Феодосії Барвінській – 22. Театр, який згодом стане однією з головних українських сцен, створювали не поважні академіки з десятиліттями досвіду, а молоді актори, які фактично будували нову театральну систему в умовах історичного хаосу.
Перший сезон відкрили 28 січня 1920 року постановкою «Гріх» Володимира Винниченка у режисурі Гната Юри. Уже протягом першого сезону колектив здійснив 23 прем'єри. Для молодої трупи, яка не мала нинішньої матеріальної бази та працювала в умовах війни й постійних переїздів, це був надзвичайний темп.
Як театр Франка опинився в Києві
Нинішню будівлю в центрі Києва театр Івана Франка отримав не одразу. Перші роки трупа багато гастролювала Україною, виступала в містах, селах, промислових районах і фактично існувала як мандрівний колектив.
Франківці працювали у Вінниці, згодом театр запросили до Харкова, а пізніше колектив перевели до Києва. Саме столична сцена поступово стала його постійним домом і місцем, з яким театр асоціюють сьогодні.
Цей період важливий для розуміння характеру театру Франка. Він формувався не як камерна столична установа для вузької публіки, а як колектив, який із перших років багато гастролював і працював із дуже різною аудиторією.
Хто такий Гнат Юра і чому без нього не було б театру Франка
Гнат Юра – одна з центральних постатей в історії театру Івана Франка. Він був серед його засновників, став керівником новоствореної трупи та значною мірою сформував її ранній художній напрям.
Саме постановкою Юри «Гріх» за Володимиром Винниченком відкрився перший сезон. Навколо нього сформувався колектив молодих митців, серед яких були майбутні визначні постаті української сцени.
Юра був не лише режисером та актором, а й організатором театрального життя. У перші роки франківцям доводилося працювати в умовах, які мало нагадували сучасний академічний театр: переїзди, нестача ресурсів, виступи в різних містах та постійна необхідність формувати нову аудиторію.
Тому історія театру Івана Франка – це значною мірою й історія того, як невелика група молодих митців змогла створити інституцію, яка пережила понад століття.
Чому театр назвали на честь Івана Франка
Ім'я Івана Франка для театру не є лише формальною назвою. Творчість письменника посідає важливе місце в історії франківської сцени, а його драматургія продовжує з'являтися в репертуарі через багато десятиліть після заснування театру.
Особливе місце займає «Украдене щастя». Це одна з найвідоміших драм Івана Франка, до якої театр повертався в різні періоди своєї історії. У сучасному репертуарі постановка знову присутня на сцені, продовжуючи зв'язок між назвою театру та творчістю письменника.
Франко залишив величезну спадщину не лише як драматург. Його творчість стала частиною українського літературного канону, а більше класичних і сучасних творів можна знайти в добірці віршів про Україну на Xenkin.
Сам Франко при цьому не був засновником театру – він помер 1916 року, за чотири роки до появи колективу. Це важлива деталь, оскільки назва іноді створює помилкове враження, ніби письменник був безпосередньо причетний до заснування театру.
Богдан Ступка і театр Івана Франка
Богдан Ступка – одна з постатей, із якими театр Івана Франка асоціюється найбільше. Він прийшов до театру 1979 року, а з 2001 року був його художнім керівником.
За десятиліття роботи Ступка створив численні театральні образи й одночасно став одним із найвідоміших українських акторів кіно. Його значення для театру виходило далеко за межі окремих ролей: певний період історії франківської сцени нерозривно пов'язаний саме з його ім'ям.
Богдан Ступка помер 22 липня 2012 року в Києві. Проте для театру його спадщина залишається частиною власної історії та традиції акторської школи.
Водночас театр Франка не перетворився на музей покоління Ступки. Після нього змінювалися керівники, режисери та акторські покоління, а в останні роки театр став майданчиком для низки сучасних постановок, які отримали широку аудиторію далеко за межами традиційного театрального середовища.
Хто зараз керує театром Івана Франка
Генеральним директором-художнім керівником театру Івана Франка є Євген Нищук. Він також залишається актором театру та виходить на сцену в його постановках.
Нищук працює у театрі Франка як актор із 2015 року. У його актуальному репертуарі є, зокрема, Фігаро у «Весіллі Фігаро», Роберт Локамп у «Трьох товаришах» та Михайло Гурман в «Украденому щасті».
Таким чином, художній керівник театру безпосередньо залишається частиною сценічного процесу. Це продовжує традицію, за якою керівниками франківців у різні періоди ставали люди з власним значним акторським і режисерським досвідом.
Актори театру Івана Франка – кого можна побачити на сцені
Трупа театру Франка об'єднує кілька акторських поколінь. Саме це робить репертуар особливо різноманітним: поруч із народними артистами, які працюють тут десятиліттями, у постановках грають молодші актори.
Серед найвідоміших представників сучасної трупи – Наталія Сумська, Богдан Бенюк, Остап Ступка, Олексій Богданович, Євген Нищук, Тарас Жирко та Христина Корчинська. У театрі працює значно більше акторів, тому склад конкретної вистави краще перевіряти безпосередньо перед придбанням квитка.
| Актор | У театрі Франка | Відомі ролі в актуальному репертуарі |
|---|---|---|
| Наталія Сумська | з 1977 року | Кайдашиха у «Кайдашевій сім'ї», Клер у «Візиті», Волумнія у «Коріолані» |
| Богдан Бенюк | з 1980 року | Річард ІІІ, Джо Келлер у «Всі мої сини», Тев'є у «Тев'є-Тевель» |
| Олексій Богданович | з 1984 року | Альфред у «Візиті», граф Альмавіва у «Весіллі Фігаро», герцог Бекінгем у «Річарді ІІІ» |
| Остап Ступка | з 1989 року | Бургомістр у «Візиті», Фігаро у «Весіллі Фігаро», Крум у «Крумі» |
| Євген Нищук | з 2015 року | Фігаро, Роберт Локамп, Михайло Гурман |
| Христина Корчинська | з 2018 року | Мотря у «Кайдашевій сім'ї», Зубиха у «Конотопській відьмі», Ельміра у «Тартюфі» |
Цей перелік добре показує одну з особливостей театру Івана Франка: одного актора можна побачити в абсолютно різних театральних світах – від української класики до Шекспіра, Мольєра або Ремарка.
Наталія Сумська – понад чотири десятиліття на франківській сцені
Наталія Сумська почала творчий шлях у театрі Івана Франка 1977 року, одразу після завершення навчання в Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого. Вона належить до акторів, чия творча біографія протягом десятиліть нерозривно пов'язана з франківською сценою.
Серед її актуальних ролей – Кайдашиха в «Кайдашевій сім'ї», Клер Цаханасян у «Візиті», Волумнія в «Коріолані» та Флоренс Фостер Дженкінс у «Незрівнянній». Особливо впізнаваною стала її Кайдашиха у постановці, яка йде на сцені з 2007 року.
Наталія Сумська має звання народної артистки України. У 2008 році вона також стала лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка за роль у виставі «Про мишей та людей».
Богдан Бенюк – один із найдосвідченіших акторів театру
Богдан Бенюк працює у театрі Івана Франка з 1980 року. За цей час він зіграв велику кількість ролей, а його театральна кар'єра охоплює кілька різних періодів розвитку франківської сцени.
У сучасному репертуарі його можна побачити, зокрема, у «Візиті», «Всі мої сини», «Коріолані», «Річарді ІІІ» та «Тев'є-Тевель». За роль Річарда ІІІ актор отримав «Київську пектораль», а сама постановка стала однією з помітних робіт театру.
Бенюк – народний артист України та лауреат численних театральних і державних відзнак. Проте для глядача важливіше інше: його актуальний репертуар дозволяє побачити актора в дуже різних за характером ролях.
Остап Ступка продовжує акторську династію
Остап Ступка працює на сцені театру Івана Франка з 1989 року. Він є сином Богдана Ступки, але його власна театральна кар'єра вже охоплює понад три десятиліття.
Серед актуальних вистав за його участю – «Візит», «Весілля Фігаро», «Коріолан», «Крум», «Річард ІІІ» та «Три товариші». Відповідно, побачити Остапа Ступку можна як у класичній драматургії, так і в сучаснішому репертуарі.
Історія родини Ступків – одна з характерних рис театру Франка. Тут добре видно, як театральна традиція передається між поколіннями, але кожен актор при цьому формує власний сценічний доробок.
Які вистави театру Івана Франка варто знати
Репертуар театру Франка значно ширший за кілька найвідоміших назв. У ньому одночасно присутні українська класика, європейська драматургія, Шекспір, сучасні тексти та експериментальні сценічні форми.
Для першого знайомства особливо варто звернути увагу на постановки, які представляють різні сторони театру:
- «Конотопська відьма».Сучасне прочитання повісті Григорія Квітки-Основ'яненка у постановці Івана Уривського.
- «Кайдашева сім'я».Довгожитель репертуару за твором Івана Нечуя-Левицького.
- «Украдене щастя».Знакова для театру драма Івана Франка.
- «Візит».Постановка Давида Петросяна за «Візитом старої дами» Фрідріха Дюрренматта.
- «Три товариші».Сценічна версія знаменитого роману Еріха Марії Ремарка.
- «Intermezzo».Постановка за чотирма новелами Михайла Коцюбинського.
- «Тартюф».Класична комедія Мольєра про лицемірство та маніпуляцію.
- «Троянство».Сучасна вистава за текстом Максима Курочкіна.
- «Прометей закутий».Сучасне театральне прочитання античного матеріалу.
- «Кайдашева сім'я».Один із найзрозуміліших варіантів для знайомства з класичною українською лінією театру.
Вибирати одну «найкращу» виставу театру Франка немає сенсу – постановки дуже різні за формою та настроєм. Для першого візиту краще відштовхуватися від того, що ближче: українська класика, сучасний театр, світова драматургія чи експериментальні постановки.
«Конотопська відьма» – вистава, яка вийшла далеко за межі театру
«Конотопська відьма» Івана Уривського стала одним із найбільших сучасних хітів театру Івана Франка. Прем'єра постановки за повістю Григорія Квітки-Основ'яненка відбулася навесні 2023 року.
Інтерес до неї швидко вийшов за межі постійної театральної аудиторії. Восени після прем'єри повні зали на окремі покази розкуповували приблизно за пів години, а відео та фрагменти постановки активно поширювалися в соціальних мережах. Уже за перший період прокату вистава зібрала десятки аншлагів.
У 2024 році режисер Іван Уривський, художниця-постановниця Тетяна Овсійчук і хормейстерка Сусанна Карпенко отримали за «Конотопську відьму» Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі театрального мистецтва.
Цікаво, що це не перша знаменита «Конотопська відьма» в історії театру. Попередня постановка, створена кілька десятиліть тому, свого часу також стала великим глядацьким хітом і витримала сотні показів.
Чому «Кайдашева сім'я» залишається в репертуарі стільки років
«Кайдашева сім'я» у постановці Петра Ільченка має особливий статус серед вистав театру Івана Франка. Її прем'єра відбулася 28 грудня 2007 року, але постановка залишається в актуальному репертуарі й у 2026 році.
Вистава створена за повістю Івана Нечуя-Левицького та зберігає головну силу оригінального твору – поєднання комедії з досить болючою сімейною драмою. Конфлікти між Кайдашами смішні лише до певного моменту, адже за ними стоять суперечки через побут, власність, образи та невміння домовлятися.
Однією з центральних постатей постановки є Наталія Сумська в ролі Кайдашихи. У різних складах у виставі також грають представники кількох поколінь франківської трупи.
Тривалість «Кайдашевої сім'ї» –2 години 30 хвилин, вистава складається з двох дій. Для глядача, який хоче почати знайомство з українською класикою на сцені театру Франка, це одна з найочевидніших постановок.
«Украдене щастя» повернулося на сцену театру Франка
«Украдене щастя» має для театру особливе значення, адже це одна з найвідоміших п'єс письменника, ім'я якого носить театр. У центрі твору – любовний трикутник Миколи, Анни та Михайла, але постановка виходить далеко за межі звичайної мелодрами.
Сучасна версія повернулася на франківську сцену наприкінці ювілейного 100-го сезону. У виставі порушуються питання вибору, провини, бажання повернути втрачене та межі особистого щастя.
Одну з центральних ролей – Михайла Гурмана – виконує Євген Нищук. Таким чином, п'єса Івана Франка продовжує залишатися частиною живого репертуару театру, а не лише сторінкою його історії.
«Візит» – Дюрренматт із Наталією Сумською та Олексієм Богдановичем
«Візит» створений режисером Давидом Петросяном за п'єсою Фрідріха Дюрренматта «Візит старої дами». Це історія мільярдерки Клер Цаханасян, яка повертається до збіднілого рідного міста й пропонує його мешканцям величезні гроші за виконання однієї страшної умови.
Клер грає Наталія Сумська, а Альфреда Іля – Олексій Богданович. Сама конструкція сюжету робить виставу майже моральним експериментом: глядач спостерігає, що відбувається із суспільством, коли принципи починають конкурувати з великими грошима.
Постановка показує ще одну сторону театру Івана Франка – роботу не лише з українським літературним каноном, а й із європейською драматургією ХХ століття.
«Три товариші» – Ремарк на сцені Франка
«Три товариші» поставлені за мотивами однойменного роману Еріха Марії Ремарка. У виставі збережено дві центральні сюжетні лінії: дружбу Роберта Локампа, Отто Кестера й Готфріда Ленца та кохання Роберта і Патріції Хольман.
Це було перше звернення театру Франка до творчості Ремарка. Історія розгортається на тлі Європи між двома світовими війнами, тому особисті стосунки героїв постійно існують поруч із травматичним досвідом «втраченого покоління».
Роберта Локампа в одному зі складів грає Євген Нищук. У постановці також можна побачити Остапа Ступку та інших відомих акторів франківської трупи.
Intermezzo показує зовсім іншого Коцюбинського
«Intermezzo» – приклад того, як театр Франка працює з українською класикою без буквального перенесення шкільного тексту на сцену. Постановка побудована одразу на чотирьох новелах Михайла Коцюбинського: «Що записано в книгу життя», «Сон», «Цвіт яблуні» та «Інтермецо».
Їх об'єднує незвичайний персонаж – оповідач-космонавт. Через нього різні історії складаються у сценічну подорож крізь пам'ять, самотність, людський біль та власне минуле.
Такий підхід добре демонструє сучасний напрям театру: класичний український текст залишається основою, але сценічна форма не обов'язково намагається відтворити його буквально.
Які нові вистави з'явилися у театрі Франка у 2026 році
Театр Івана Франка продовжує активно поповнювати репертуар. Серед постановок 2026 року є «Там, де заходить сонце» за мотивами роману Олени Пшеничної, прем'єра якої відбулася 13 травня.
Ця вистава розповідає про мешканців санаторію для літніх людей, які під час війни плетуть маскувальні сітки для українських військових. Режисером та автором адаптації сценічного тексту став Тарас Жирко.
Ще один помітний проєкт – «Одіссея ~ Меотида», створена театром Франка спільно з 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов». В основі постановки лежить «Одіссея» Гомера в перекладі Бориса Тена, але центральною для сучасної версії стає тема повернення додому.
У листопаді 2026 року театр також планує прем'єру «ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ» – спільний проєкт театру Франка та Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Постановка Ґжеґожа Яжини та Романа Павловського-Фельберга поєднує античний міф із сучасним досвідом війни.
Чим театр Івана Франка відрізняється від інших театрів
Одна з головних особливостей театру Франка – поєднання надзвичайно довгої сценічної традиції із сучасною режисурою. Тут не відмовляються від Нечуя-Левицького, Франка чи Коцюбинського, але водночас не намагаються перетворити українську класику на музейний експонат.
У межах одного репертуару можуть співіснувати «Кайдашева сім'я», сучасна «Конотопська відьма», Шекспір, Мольєр, Ремарк, Дюрренматт і нові українські тексти. Для глядача це означає, що два походи до того самого театру можуть дати абсолютно різний досвід.
Друга особливість – сильна акторська традиція. Історію театру створювали Амвросій Бучма, Гнат Юра, Богдан Ступка та багато інших визначних акторів, а сучасна трупа об'єднує артистів різних поколінь.
Нарешті, театр залишається масовою культурною інституцією. Успіх «Конотопської відьми» показав, що театральна постановка може виходити далеко за межі звичної театральної аудиторії та ставати явищем попкультури.
10 цікавих фактів про театр Івана Франка
За 106 років історії театр накопичив чимало фактів, які легко пропустити, якщо знати його лише як будівлю на однойменній площі в Києві.
- Театр заснували не в Києві, а у Вінниці.Це сталося 1920 року.
- Першою виставою був «Гріх» Володимира Винниченка.Прем'єра відбулася 28 січня 1920 року.
- У перший сезон театр підготував 23 прем'єри.Колектив працював у надзвичайно складних умовах.
- Засновники були дуже молодими.Гнату Юрі було 32 роки, а Амвросію Бучмі – 29.
- Перші роки театр багато мандрував Україною.Постійна київська сцена з'явилася пізніше.
- Іван Франко не був засновником театру.Письменник помер за чотири роки до його створення.
- Богдан Ступка прийшов до театру 1979 року.З 2001 року він був його художнім керівником.
- «Кайдашева сім'я» в нинішній постановці йде з 2007 року.Вистава залишається в репертуарі й у 2026-му.
- «Конотопська відьма» стала культурним феноменом поза театром.Постановка Івана Уривського отримала Шевченківську премію.
- Театр продовжує створювати прем'єри.У репертуарі 2026 року з'являються нові українські та міжнародні проєкти.
Ці факти добре пояснюють, чому театр Франка не можна описувати лише словом «академічний». Його історія складається з постійних змін, нових поколінь і переосмислення класики.
Де знаходиться театр Івана Франка
Театр Івана Франка знаходиться в Києві на площі Івана Франка, 3. Це центральна частина столиці неподалік від Хрещатика та урядового кварталу.
Квитки на вистави продаються через офіційну систему театру та в касі. Станом на 2026 рік каса працює в понеділок із 12:00 до 18:00, а з вівторка до неділі – з 10:30 до 18:30.
Плануючи похід, варто перевіряти актуальну афішу безпосередньо перед датою вистави. Репертуар, склади акторів та дати показів можуть змінюватися.
Що треба знати перед першим походом у театр Франка
Найважливіше правило – не запізнюватися. Театр попереджає, що після третього дзвоника вхід до глядацької зали заборонений. Тому краще приїхати заздалегідь, особливо якщо потрібно знайти гардероб, своє місце або забрати квиток.
Фото- та відеозйомка під час вистав також заборонені. Перед початком варто перевести телефон у беззвучний режим і не користуватися яскравим екраном у залі.
Тривалість постановок різниться. Наприклад, «Кайдашева сім'я» триває 2 години 30 хвилин, а окремі великі постановки можуть наближатися до трьох годин. Тому перед купівлею квитка краще перевірити тривалість та кількість дій на сторінці конкретної вистави.
Як вибрати виставу в театрі Івана Франка
Для першого знайомства з театром найкраще відштовхуватися не від популярності назви, а від власного смаку. Репертуар достатньо широкий, щоб знайти зовсім різні варіанти.
Якщо хочеться української класики, можна почати з «Кайдашевої сім'ї» або «Украденого щастя». Якщо цікавить сучасне режисерське переосмислення класичного тексту – варто придивитися до «Конотопської відьми» або «Intermezzo». Для світової драматургії є «Візит», «Тартюф», «Річард ІІІ» та інші постановки.
Окремо варто дивитися на акторський склад. Якщо мета – побачити Наталію Сумську, Богдана Бенюка, Остапа Ступку чи іншого конкретного актора, потрібно перевірити виконавців саме на обрану дату, адже в багатьох постановках існують різні склади.
Чому театр Франка залишається важливим через 106 років
Театр Івана Франка пройшов шлях від молодої мандрівної трупи у Вінниці до однієї з центральних театральних інституцій України. Його історія охоплює понад століття, але головна причина інтересу до нього сьогодні полягає не лише в минулому.
На сцені продовжують зустрічатися різні покоління акторів, класичні українські тексти отримують нові режисерські прочитання, а окремі постановки стають культурними подіями далеко за межами театральної спільноти. При цьому в репертуарі залишаються вистави, які йдуть багато років і продовжують збирати глядачів.
Саме це поєднання пам'яті та постійного оновлення робить театр Франка цікавим у 2026 році. Сюди можна прийти за Нечуєм-Левицьким, Франком або Коцюбинським – і побачити не реконструкцію минулого, а сучасний театр.
Питання та відповіді
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка знаходиться в Києві за адресою: площа Івана Франка, 3.
Коментарі (0)