Уявіть: ви щойно подолали 50 км серед фіордів і островів, почуваєтеся чудово – а через кілька тижнів не можете пройти й 500 метрів без тростини. Саме так сталося з Біллом Ленкфордом, 62-річним пенсіонером-науковцем із Кембриджу, якому поставили рідкісний діагноз – кліщовий енцефаліт.
Заплив і пробіг, після якого все змінилося
Білл Ленкфорд та його дружина Крістіна Ленкфорд(60 років) захоплюються сдвім-ран or swim-run (with explanation that this is an English sport term, but if localizing should be swim-run) – змаганнями, де учасники почергово плавають і біжать по архіпелагах та озерних районах у гідрокостюмі та кросівках. Вони займаються цим видом спорту з 2016 року.
У серпні 2025 року пара прилетіла до Стокгольму, потренувалася з друзями, а 9 серпня взяла участь у головному заході на Аландському архіпелазі – рівно посередині між Швецією та Фінляндією.
"Ти біжиш через ліси, скелі та пляжі, перепливаєш затоки між островами. Це було близько 10 км плавання і трохи більше 40 км бігу."
Незважаючи на те що дистанція "доволі жорстка", Білл тримав рівний темп і почувався "справді добре" протягом усього 50-кілометрового маршруту, фінішувавши за 11 годин.
Перші симптоми: здавалося, звичайна застуда
Після фінішу подружжя відпочивало – купелі, сауни, кемпінг, екскурсії. Саме тоді Білл помітив червоні плями на шкірі, які прийняв за укуси мошки й комарів.
Приблизно за п'ять днів після завершення змагань, уже на зворотному шляху до Великої Британії, він відчув, що "починається застуда": втома, біль у м'язах, температура.
"Я повністю раціоналізував це – стільки транспорту, люди з різних країн. Звичайно, можна підхопити застуду, бо імунітет напевно трохи послаблений після гонки."
За тиждень симптоми нібито відступили – але потім повернулися з набагато більшою силою. З'явився наполегливий головний біль і грипоподібний стан.
Два з половиною тижні до лікаря – і ніхто не знав відповіді
Через два з половиною тижня після появи перших симптомів Білл звернувся до сімейного лікаря. Той не зміг визначити причину і порадив спостерігати за станом та звернутися в лікарню, якщо не покращає.
Наступного дня Білл поїхав до лікарні. Лікарі запідозрили хворобу Лайма – теж від кліщів – і призначили антибіотики, запевнивши, що "за кілька днів має стати краще".
Не стало. Навпаки.
У Великій Британії кліщовий енцефаліт вважається рідкісним захворюванням, тому лікарі часто його не розглядають як першочерговий діагноз. Це призводить до втрати дорогоцінного часу: Біллу спершу призначили антибіотики від підозрюваної хвороби Лайма. Якщо ви нещодавно повернулися з Скандинавії, Карпат або іншої лісової зони та маєте стійкі неврологічні симптоми – обов'язково повідомте лікаря про поїздку та можливий контакт із кліщами.
"Немає слів, щоб описати цей біль"
Наступні три дні стали для Білла справжнім кошмаром. Головний біль став нестерпним.
"Мій головний біль – наче прибулець намагається вибратися з голови. Немає слів в англійській мові, щоб описати, наскільки це боляче."
Попри прийом парацетамолу та ібупрофену, через біль він міг спати лише по 20 хвилин за раз. До цього додалися проблеми з балансом і координацією, неможливість нормально піднімати ноги, чутливість до яскравого світла та рухомих зображень, а також короткочасні втрати свідомості.
Білл викликав таксі і поїхав до приймального відділення.
Спати по 20 хвилин через нестерпний головний біль, втрачати рівновагу, не реагувати на знеболювальні – це не застуда після гонки, а ознаки того, що мозок під ударом.
Сотні аналізів – і рідкісний діагноз
У лікарні Білла підключили до крапельниці з противірусними, протигрибковими й антибактеріальними препаратами. Протягом трьох діб він пройшов, як йому здавалося, "сотні" аналізів – від тестів на СНІД до перевірки на вірус Зіка. Лікарі спочатку були в глухому куті:кліщовий енцефаліт вважається рідкісним захворюванням у Великій Британії, за даними Encephalitis International.
Врахувавши нещодавню поїздку до Скандинавії, лікарі вирішили взяти спинномозкову рідину – і саме цей аналіз підтвердив діагноз.
"Медичному персоналу це досить важко діагностувати. Мене перевіряли буквально на все – від СНІДу до Зіки. Лише коли зробили пункцію спинномозкової рідини, виявили вірус."
У вересні 2025 року, коли Біллу був 61 рік, йому офіційно поставили діагноз "кліщовий енцефаліт".
Тиждень у лікарні та довга дорога додому
Білл провів у лікарні тиждень. Крапельниця поступово покращувала його стан, але одужання відбувалося дуже повільно. Він повернувся додому на кріслі-колісці.
"Без людини вдома я б не міг доглядати за собою. Це дивне відчуття – виїжджаєш з лікарні в кріслі-колісці, лягаєш у ліжко і просто переживаєш це."
Одразу після виписки він не міг пройти більше 500 метрів без зупинки і пересувався з тростиною. До цього додалися спонтанні м'язові тремтіння, порушення просторового сприйняття, кошмарні сни, хронічна втома, проблеми з регуляцією емоцій, тривожність і короткочасна втрата пам'яті.
Дев'ять місяців по тому: перша гонка після хвороби
Білл поступово відновлювався – щодня трохи довше виходив із собаками, почав короткі велопрогулянки, займався пілатесом.Через дев'ять місяців після діагнозу він узяв участь у своєму першому свім-ран після хвороби – дистанція 22 км у Дорсеті.
Людина, яка ледве могла пройти 500 метрів, за дев'ять місяців фінішувала на 22-кілометровій гонці – і це реальна історія відновлення.
"З точки зору фізичної витривалості – я собою пишаюся. Довгі дистанції, які ми робили раніше, – це явно не для мене тепер. Але я можу виступати на коротших. Не ідеально, але я цим справді задоволений."
Він наполегливо закликає всіх, хто активно займається спортом у місцях, де водяться кліщі,серйозно розглянути вакцинацію проти кліщового енцефаліту.
Питання та відповіді
Це вірусна інфекція, яку передають кліщі. Вона може спричинити запалення мозку, сильний головний біль, судоми, втрату свідомості та довгострокові неврологічні наслідки. У важких випадках може загрожувати життю.
Коментарі (0)