Білл Ленкфорд, 62-річний пенсіонер-науковець і спортсмен із Кембриджа, думав, що після 50-кілометрового марафону у Скандинавії просто підхопив застуду. Насправді все виявилося набагато страшнішим.
Моторошна історія з Кембриджа: як укус кліща ледь не вбив спортсмена Білла Ленкфорда
Ця моторошна історія почалася зі звичайної подорожі до Скандинавії, де Білл Ленкфорд разом із дружиною планували взяти участь у виснажливих змаганнях, навіть не підозрюючи, що невеликий укус кліща змінить їхнє життя назавжди.
У серпні 2025 року Білл і його дружина Крістіна Ленкфорд, якій 60 років, відлетіли до Стокгольма, щоб узяти участь у надзвичайно виснажливому заході – ультра-дистанційному своїм-ран (swim-run) через Скандинавію. 9 серпня вони вийшли на старт на Аландському архіпелазі – між Швецією та Фінляндією.
Формат змагання жорсткий: учасники одночасно бігають і пливуть в архіпелазі, весь час у гідрокостюмі та кросівках. Білл описував перегони так:
"Ти біжиш лісами, по скелях і пляжах, а потім пливеш через затоки і між островами."
Загалом близько 10 км плавання й понад 40 км бігу. Білл пройшов дистанцію за 11 годин, тримаючи рівний темп, і почувався чудово. Після фінішу пара відпочивала: ванни, сауни, кемпінг і екскурсії. Саме тоді Білл помітив червоні укуси – вирішив, що то мошки чи комарі. Ці "звичайні" укуси виявилися провісниками справжнього лиха, адже саме тоді укус кліща ледь не вбив спортсмена.
Перші симптоми: як укус кліща маскувався під застуду
Приблизно через п'ять днів після фінішу, на зворотному шляху до Великої Британії, Білл відчув перші симптоми, які він спершу списав на звичайну перевтому та застуду, що є типовою реакцією на фізичні навантаження та подорожі.
Першими проявами стали втома, біль у м'язах та підвищена температура. Білл пояснював це собі логічно – перельоти, люди з різних країн, ослаблений після навантажень імунітет. За тиждень стало трохи краще. А потім прийшло щось значно гірше.
Голова почала боліти постійно, з'явилися симптоми, схожі на грип. Білл зробив тест на Covid-19 – негативний. Через два з половиною тижні від початку нездужання він звернувся до сімейного лікаря. Той не зміг встановити причину і порадив спостерігати за станом. Наступного дня Білл поїхав до лікарні. Лікарі запідозрили хворобу Лайма – також передається кліщами – і призначили антибіотики, пообіцявши, що він
«почуватиметься краще»
за кілька днів. Натомість стало гірше. Значно гірше.
Перша фаза захворювання – втома, м'язовий біль і температура – легко списується на звичайне вірусне захворювання або перевтому після фізичних навантажень. Критично важливо: якщо симптоми повертаються після короткого полегшення, особливо з наростаючим головним болем, – це може сигналізувати про другу, неврологічну фазу енцефаліту. Зволікання із зверненням до лікаря у цей момент значно погіршує прогноз.
Наростаючий біль: коли укус кліща перетворився на пекло
Після трьох днів прийому антибіотиків стан Білла не покращився, а головний біль досяг неймовірної інтенсивності, перетворивши його життя на справжнє пекло.
Три дні на антибіотиках перетворилися на пекло. Головний біль досяг неймовірної інтенсивності.
«Немає слів в англійській мові, щоб описати, наскільки це боляче.»
Незважаючи на парацетамол і ібупрофен, він міг спати лише по 20 хвилин через біль. З'явилися проблеми з рівновагою і координацією, ноги не слухалися, виникла чутливість до яскравого світла і швидко рухомих зображень. Додалися короткочасні знепритомнення. Білл викликав таксі і поїхав до приймального відділення.
Діагноз: як лікарі розпізнали рідкісний кліщовий енцефаліт
У лікарні Білл пройшов безліч обстежень, оскільки лікарі спершу не могли встановити точний діагноз, адже кліщовий енцефаліт є досить рідкісним захворюванням для Великої Британії.
У лікарні його підключили до крапельниці з антивірусними, протигрибковими й антибактеріальними препаратами. Але точного діагнозу ще не було.
«Мене фактично перевіряли на все – від СНІДу до вірусу Зіка.»
Кліщовий енцефаліт – рідкісне захворювання для Великої Британії, і лікарі спочатку не розглядали такий варіант. Але, зважаючи на нещодавню поїздку до Скандинавії, вирішили зробити пункцію спинномозкової рідини. Саме вона й підтвердила діагноз.
«Діагностувати це досить складно для медичного персоналу.»
У вересні 2025 року, коли Біллу був 61 рік, йому офіційно поставили діагноз – кліщовий енцефаліт. Білл провів у лікарні тиждень. Крапельниця поступово давала результат, але відновлення обіцяло бути довгим. Сам він майже не пам'ятав розмов з лікарями під час госпіталізації – через тиск на мозок і стан марення.
«Я думаю, що будь-хто, хто переживає енцефаліт, просто не може сприйняти все одразу.»
Кліщовий енцефаліт – настільки рідкісне захворювання для Великої Британії, що лікарі не розглядали його як варіант, доки не з'ясували, що пацієнт нещодавно був у Скандинавії. Саме анамнез подорожі став ключем до діагнозу.
Повернення до життя: наслідки, коли укус кліща ледь не вбив спортсмена
Виписавшись з лікарні, Білл зіткнувся з тривалим і складним процесом відновлення, адже укус кліща залишив по собі низку серйозних наслідків, які вплинули на його звичний спосіб життя та спортивні досягнення.
Виписавшись у інвалідному візку, Білл не міг обійтися без допомоги вдома. Пройти більше ніж 500 метрів – вже було викликом. Потрібна була тростина.
Список наслідків виявився довгим: мимовільні м'язові тремори, порушення просторового орієнтування, нічні кошмари, хронічна втома, труднощі з регуляцією емоцій, тривожність і короткочасна втрата пам'яті.
До swim-run-перегонів пара приходила поступово – з 2016 року. Для Білла це був спосіб життя, а не просто хобі. Втратити цю частину себе було особливо важко. Відновлення він будував маленькими кроками: щодня трохи довші прогулянки з собаками, короткі велопрогулянки, пілатес. Якщо ви шукаєте дієві способи позбутися стресу та підтримати ментальне здоров'я під час тривалого відновлення – вони особливо актуальні після серйозної хвороби. Дев'ять місяців по тому він зміг вийти на свій перший старт після хвороби – 22-кілометровий заїзд у Дорсеті. Дрібниця порівняно з колишніми дистанціями, але для нього це – перемога.
«З точки зору фізичної стійкості – я пишаюся собою. Я вже ніколи не зможу проходити довгі дистанції, як раніше – це однозначно. Але я можу робити значно коротші старти. Це не ідеально, але я дуже задоволений.»
Наслідки кліщового енцефаліту можуть бути довготривалими та суттєво впливати на якість життя. Нижче наведено основні проблеми, з якими зіткнувся Білл:
| Наслідок хвороби | Опис |
|---|---|
| М'язові тремори | Мимовільні посмикування м'язів |
| Порушення орієнтування | Проблеми з просторовим сприйняттям |
| Нічні кошмари | Порушення сну |
| Хронічна втома | Знижена витривалість і енергія |
| Емоційна нестабільність | Труднощі з регуляцією емоцій і тривожність |
| Короткочасна втрата пам'яті | Проблеми з утриманням нової інформації |
Цей перелік показує, наскільки серйозними можуть бути наслідки укусу кліща, що призвів до енцефаліту, і підкреслює важливість профілактики.
Профілактика: єдиний спосіб уникнути моторошної історії з укусом кліща
Британський уряд підтверджує: специфічного лікування від кліщового енцефаліту не існує. Проте є вакцина, яка є єдиним надійним способом уникнути такої моторошної історії, як у Білла.
Білл наполегливо рекомендує її всім, хто активно проводить час на природі в зонах ризику – особливо у Скандинавії, Центральній і Східній Європі. Вакцинація – це ключовий елемент захисту від кліщового енцефаліту, який може врятувати життя та запобігти тяжким наслідкам.
Коментарі (0)